Григорий Саввич Сковорода

Григорій Сковорода (1722 — 1794)
3 грудня 1722 року — народження Григорія Саввича Сковороди в селі Чорнухи Лубянської округи Київського намісництва.
1738 р. —вступає до Києво-Могилянської Академії.
1753 — 1754 — час написання трактату «Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной».
1766 р. — складено лекцію «Начальная дверь ко христианскому добронравию». Цього ж року Сковорода усамітнюється в гужвінському лісі на околицях Харкова і створює свій перший філософський діалог «Наркисс».
1768 — 1769 — Сковорода викладає катехізис в додаткових класах при Харківському колегіумі.
1769 р. — початок странницького періоду в житті Григорія Сковороди.
1770 р. — останні відвідини Києва. Сковорода три місяці живе в Китаєвій пустині, звідки перебирається до ахтирського Троїцького монастиря.
1776 р. — написано трактат «Икона Алкивиадская».
1783 р. — в Бабаях Сковорода закінчує роботу над діалогом «Брань архистратига Михаила со сатаною».
1783 — 1785 — в цей період написані три праці: «Беседа 1, нареченная observatorium»; «Беседа 2, нареченная obserwamorium specula»; діалог «Пря бесу с Варсавою».
1785 — 1790 — Сковорода живе переважно в селах Гусинка, Маначиновка та Великий Бурлук.
1787 р. — він присвячує Федору Диському діалог «Убогий жайворонок», цього ж року пише свій другий педагогічний діалог «Благодарный Еродий».
1792 р. — весь цей рік Григорій Саввич знову живе у Гусинці.
1794 р. — навесні цього року в Івановці художник Лук’янов пише портрет Г. С. Сковороди;
29 жовтня 1794 року Г. С. Сковорода помер в селі Іванівка, заповівши написати на своєму надгробку: «Мир ловил меня, но не поймал».
Сковорода Григорий Саввич: книги автора

Грецьке слово "філософія" означає любов до мудрості, любомудрів. Любомудр, чи філософ, шукає шляхи, як пізнати світ (по-грецьки - космос) і людське буття, намагається встановити взаємозв'язок усіх речей, усього, що існує, щоб дати свій...

"Сад божественних пісень" створювався протягом 1757- 1785 рр. "Божественні" пісні не слід розуміти буквально, хоч Сковорода і вказує, що його "Сад" проріс "із зерен священного писання". Збірка є своєрідним...

Художня проза Сковороди - це збірник "Байки харківські". Байка як жанр часто зустрічалася в давній українській літературі і фольклорі. За Сковородою, байка має сприяти у пошуках і розкритті вічної істини, його байки були спрямовані на...

Бути щасливим - пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою. Така потреба - се благодійство і послуга. Не дивно, що в стародавніх римлян як потреба, так і благодійство означалося словом...

Афанасій. Люди в житті своїм працюють, метушаться, утаюються, а нащо, багато хто й сам не тямить. Коли помислити, то в усіх людських затій, скільки їх там тисяч не буває, є один кінець — радість серця. Чи ж не для цього вибираємо за нашим смаком...

Ой пташино жовтобока, Не клади гнізда високо, А клади лиш на лужку, На зеленім моріжку. Яструб ген над головою Висить, хоче ухопить, Вашою живе він кров'ю, Глянь-но! Пазури сталить!

Всякому місту - звичай і права, Всяка тримає: свій ум голова; В серця є власні любов і тепло, Всякеє горло свій смак віднайшло. Я ж у полоні нав'язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум.

На землі народжений найшвидше потрапляє в нещастя через своє поспішливе нахабство, і скажу на додаток, що той, хто не радиться, терпить найбільшу біду; міцні-бо для людини її слова, і потрапляє вона в полон глаголів 6 вуст своїх [...]

Народженого до добра неважко навчити добру, - навчити, чи принатурити, чи призвичаїти. Навчений, принатурений, призвичаєний - се одне і те ж. Від природи, яко від матері, легесенько сама собою розвивається наука. Вона всерідна, справжня і єдина...

Не той правий, хто правий по суті, а той, хто неправий за іcтиною, але здаватися правим уміє, хитро блудячи і йдучи стежкою такого судження: кінці у воду. Ось теперішнього світу наймодніша рятівна премудрість! Коротко скажу: той лише щасливий, хто...

— Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів,...

Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись - значить, не жити, а бути мертвим. Haдмір породжує пересит, пересит - нудьгу, нудьга ж - душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.

Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото, Проти свободи воно - лиш болото.

Перестаньте, пожалуйте, дорогие гости мои! Пожалуйте, перестаньте шуметь! Прошу покорно, что за шум и смятение? Один кричит: "Скажи мне силу слова сего; познай себя". Другой: "Скажи мне прежде, в чем состоит и что значит премудрость?" Третий вопит:...

Притча ПОСВЯЩЕНИЯ ЛЮБЕЗНОМУ ДРУГУ, ФЕДОРУ ИВАНОВИЧУ ДИСКОМУ, ЖЕЛАЕТ ИСТИННОГО МИРА Жизнь наша есть ведь путь непрерывный. Мир сей есть великое море всем нам плывущим. Он-то есть океан, о, очень немногим счастливцами безбедно переплываемый. На пути...

Афанасий. Люди в жизни своей трудятся, мечутся, сокровиществуют, а для чего, то многие и сами не знают. Если рассудить, то всем человеческим затеям сколько их там тысяч, выйдет один конец - радость сердца. Не для нее ли мы выбираем по вкусу нашему...

Весна люба, ах, пришла! Зима люта, ах, пройшла! Уже сады расцвели и соловьев навели. Ах ты, печаль, прочь отсель! Не безобразь красных сел. Бежи себе в болота, в подземные ворота! Бежи себе прочь во ад! Не для тебя рай и сад. Душа моя процвела и...

ПРЕДИСЛОВИЕ Благодарение блаженному Богу о том, что нужное сделал нетрудным, а трудное ненужным. Нет слаще для человека и нет нужнее, чем счастье; нет же ничего и легче этого. Благодарение блаженному Богу. Царствие Божье есть внутри нас. Счастье в...

Проживая дни жизни по такому Сираховскому статуту; "Блажен муж, который в премудрости умрет и который в разуме своем поучается святыне, размышляя о путях ее в сердце своем, и в сокровенном ее уразумится", сплел я в это 1787-е лето маленькую...

"Убьет дракона, сущего в море" (Исайя) "Как спадет утренняя заря!" "Клянущий сатану нечестивый сам клянет свою душу". (Сирах) "Пока день озарит и заря воссияет в сердцах ваших". (Петр) БОРЬБА И СПОР О ТОМ: ПРЕТРУДНО ЛИ БЫТЬ ЗЛЫМ, ЛЕГКО ЛИ БЫТЬ...

Григорий. "Придите, взойдем на гору Божью". О беседка! О сад! О время летнее! О друзья мои! Восхищаюсь весельем, видя вас, моих собеседников. "Придите, взойдем на гору Господню". Афанасий. Вчера нападала на меня ужаснейшая скука, как пшеничную ниву...

ПРЕДДВЕРИЯ, ИЛИ КРЫЛЬЦО Пустынник обитал в глубоком уединении. Он каждый день при восхождении солнца входил в пространный сад. В саду жила прекрасная и чересчур смирная птица. Он любопытно взирал на чудные свойства оной птицы, веселился, ловил и тем...